ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ  

"ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЦЕНТР СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ БЕЗДОМНИХ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИХ"      

       


Новини Центру

Підписатися на RSS

Дорогие друзья! Поздравляем Вас с  наступающим Новым годом и Рождеством Христовым!

Желаем Вам творческого вдохновения, исполнения всех Ваших замыслов и мечтаний, чтобы не иссякла Ваша вера в щедрость человеческой души, чтобы Вас всегда сопровождали милосердие и доброта.

Желаем,  чтобы Новый Год оправдал самые добрые надежды, принес мир, здоровье и благополучие в каждую семью.

Еволюція сформувала людину, але не застрахувала її від необачності. Зайвий доказ цьому — таке ганебне явище, як безпритульність, що є відображенням цілого букета суспільного негативу. Проблема масштабна, тож як би не хотілося сховати від неї, наче відома птаха, голову в пісок, тіло, тобто проблема, все одно залишається на поверхні.

Позитивний досвід міста Чернігова щодо попередження тяжких соціальних наслідків бездомності говорить про те, що громада спільно з владою свого часу не побоялася повернутися обличчям до проблеми, яку і в кращі часи суспільство воліло не помічати. Так на Святомиколаївській, 33 з'явився Центр соціальної адаптації бездомних та безпритульних, який 19 грудня, на День Святого Ми-колая відзначатиме свій перший 5-річний ювілей.

Дім на півдорозі

Про результати та перспективи роботи з його підопічними нам розповів Микола Миколайович Романов, котрий від самого моменту створення є керівником закладу, що для багатьох став рятівною соломинкою і навіть урятував не одне життя. До речі, цього року Микола Романов отримав почесне звання «Благодійник року» (у номінації «Приватна особа»). Нагорода невипадкова й цілком заслужена, адже його допомогу відчули понад 300 переселенців, сім'ї яких ще вчора, мали все для нормального життя, а сьогодні опинилися на межі виживання і фактично в ситуації підопічних Центру.

Загалом, із волонтерською роботою Центр, у якому на сьогодні перебувають 20 осіб, багато чого пов'язує. Враховуючи специфіку роботи та досить невисокі зарплати, його персоналу — 9 штатним працівникам — доводиться мати справу з особливою групою ризику, і ризики ці не враховуються. Правда, на це тут ніхто не скаржиться, адже навколо стільки людей, у яких від життя лишились самі друзки.

Щодо Чернігова, то загалом це одне з небагатьох українських міст, де влада і громада потурбувались про створення закладу. На сьогодні можна констатувати, що порівняно з результатами аналогічних центрів, громадські організації яких отримали мільйонні гранти, чернігівський Центр виглядає досить обнадійливо. І це при тому, що більшість питань, серед яких лікування та харчування, які поребують фінансових і матеріальних ресурсів, він вирішує самостійно.

За словами Миколи Романова, існування Центру (розрахований на 22 місця), згідно з положенням, спочатку було підпорядковане од ній меті — надати первинну допомогу людям без даху над головою. Простіше кажучи, не.дати померти їм на вулиці від переохолодження.

І це вдалося повною мірою, водночас під'їзди будинків зітхнули з полегшенням.

— Потрапляли до нас і люди безпритульні по факту, а юридично — ні, бо мали прописку. У ході роботи оголилася ціла низка проблем, які перешкоджали людині повернутися до нормального життя і вимагали шляхів вирішення. Адже нічліг — це, скоріше, разовий, превентивний захід, який поза рамками інших соціальноважливих послуг вирішує проблему в однобокому порядку. Тому до послуги надання тимчасового житла згодом додалися послуги харчування, юридичних консультацій, оформлення документів, тимчасової реєстрації, а також організували лікування та працевлаштування, — розповів керівник Центру. Він також висловив вдячність усім небайдужим чернігівцям, які хто чим міг допомагають у питаннях харчування та лікування. — За цей час до нас звернулися 943 людини (214 із місць позбавлення волі), які отримали понад 89 тисяч різних послуг.

За весь час заклад посприяв працевлаштуванню 164 підопічних 96 було відновлено паспорти, 429 зареєстровано за його адресою. Крім того, 112 пройшли курс лікування в стаціонарі (5.5 — у міській та обласній лікарнях, 20 — у тубдиспансері, 23 й 14 — у шкірно-венерологічному та психоневрологічному диспансерах). Крім того, 14 осіб знайшли рідні, утворилося 6 сімейних пар. Поховано було 5 людей.

Соціально виключені особи: хто винний?..

Здавалося б, для тих, хто потрапив у складні життєві обставини, є простий «рецепт»: звернутися до Центру, де на 3 місяці гарантовані дах над головою, тарілка супу, одяг (хоч і вживаний, та все ж одяг), а головне — можливість привести себе до ладу, відновити втрачені документи і влаштуватись на роботу. Утім, щодо останніх двох послуг, то це водночас і типова проблема, з якою не все так просто. Адже, не маючи документів, людині важко довести іноді навіть сам факт свого існування, не те що працевлаштуватись. Відповідними службами робота з паспортами ведеться, але в деяких випадках процес відновлення затягується надовго, на кілька років. І весь цей час людина перебуває в «підвішеному» стані, адже, щоб підтримувати своє існування, їй потрібно працювати.

Як показує практика, майже 70% підопічних центру готові до позитивних змін у житті, а також мають бажання і готові працювати.

— Так, скажімо, про працевлаштування інвалідів держава подбала: беручи їх на роботу, підприємство отримує податкові пільги. А що робити людям, у яких немає на руках документів? Вони розуміють, що нікому не потрібні, а значить, дорога в них одна... — каже Микола Романов.

Для чверті клієнтів бродяжництво стало раз і назавжди обраним способом життя. Вони «живуть одним днем», спиваються і деградують, жодні спроби «перевиховати» не дають позитивних результатів. Згідно з чинною Конвенцією прав людини, змусити працювати людину ніхто не може. Виходить, той, хто хоче мати роботу, не може її отримати, а хто може — не хоче.

Можливо, настав час визнати, що без рамок і обмежень, стримувальних факторів, які раніше діяли у вигляді законів, людина внаслідок негативних обставин, слабкості характеру нерідко приречена на аморальний спосіб життя.

Нагадаємо: у 1991-му був прийнятий закон «Про зайнятість населення», який скасував кримінальну відповідальність за дармоїдство (тунеядство — рос.) і визнав безробіття. Як наслідок, коли боротьба з цим явищем припинилась і відповідно термін «тунеядство» просто зник, воно знову з'явилось у всій красі. По мірі його поширення сформувалися окремий контингент соціальновиклю-чених осіб і відповідно байдуже ставлення до них суспільства.

За відсутності відповідальності свобода дій без життєвонеобхідних зобов'язань (таких як трудова діяльність) стала слизьким шляхом, санкціонованим державою та особистим вибором кожної людини.

До речі, нещодавно за подолання кореня зла взялися сусіди-біло-руси: влада вирішила повернути термін, а міністерства й відомства вже виступили з ініціативою ввести відповідальность відносно безробітних, а також накладання штрафів і податків до 1 тис. дол. на рік.

...і що робити?

Директор центру переконаний, що потрібна загальнонаціональна програма, в якій докладно викладена стратегія і методика соціальної реінтеграції бездомних осіб. Є новий парламент, і є сподівання, що пропозицію від Чернігова депутати візьмуть до уваги та напрацюють законодавче підґрунтя для конструктивної роботи в цьому напрямку. Однак важливою є і громадська думка, основна функція якої — соціальний контроль. Адже ми несемо, відповідальність також і за незроблене.

4-рівнева модель Центру: від нічліжки до місцевих «кібуцу»

Микола Романов уже давно плекає ідею пілотного проекту соціальної реінтеграції безпритульних у Чернігові. Спрямований він на відновлення втрачених соціальних зв'язків із суспільством, повернення до нормального способу життя шляхом формування позитивної мотивації в особи через трудову діяльність. Проект не є чимось революційним, але несе в собі найкращі напрацювання різних регіонів і зрештою міг би стати прикладом для інших областей. Задум цілком реальний, оскільки не потребує якихось фантастичних коштів, але вимагає відповідного приміщення в місті (скажімо, як у Полтаві, на 600 м2), поділеного на три умовно ізольовані підтипи, кожен із яких виконував би покладену на нього функцію.

Перший — нічліжка: приміщення на 12 місць із чітко визначеною регламентацією часу перебування в ньому (від 18.00 до 6.00, далі — санобробка приміщення), що пояснюється обмеженою функціональністю такого закладу. Ночівля в ній — це доступний спосіб пережити час, коли існує високий ризик обморожень і смерті від переохолодження.

Другий рівень — Центр соціальної адаптації на 20 осіб. Це ключовий заклад, де людина може розраховувати на комплексну допомогу, необхідну для реінтеграції в суспільство. На відміну від першого рівня — нічліжки, ЦСАБ орієнтований на осіб, які прагнуть змінити своє життя на краще. Наразі ці заклади об'єднані в один. Потреба в роздільному перебуванні пояснюється тим, що спільне проживання «обнадійливої» категорії з людьми, які живуть «одним днем», однакові умови не підтягують останніх, натомість демотиву-ють перших і зводять нанівець усю виховну роботу.

3-й рівень — соціальний готель на 30 осіб (до речі, він передбачений ст. 19 Закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»), наближений за умовами до хостелу. За кожен день перебування в ньому клієнт має сплачувати фіксовану символічну суму. Заробити кошти на проживання можна, зокрема, у майстернях при готелі, де трудова діяльність стимулює в підопічних потребу утримувати себе.

Подібні підрозділи в рамках проекту діють у Вінницькому закладі комплексного обслуговування бездомних.

Завершальною ланкою єдиного ланцюжка закладів можуть бути колективні спільноти на зразок ізраїльських «кібуцу». Це об'єднання людей, які разом займаються сільським господарством (зокрема теплицями, тваринництвом) на виділених для них земельних ділянках поза межами міста. Таким чином вони утримують себе, центр і допомагають іншим незахищеним верствам населення (багатодітні родини). Це свого роду соціальне підприємство, учасникам- якого надана можливість скористатися програмами розвитку сільського господарства.

Отже, є проект, пропозиція, яка вимагає якісно нових підходів у вирішенні питання, що стосується найбільш безправної категорії людей. «Я сподіваюсь, що ми будемо почуті, і цей проект залишиться не тільки на папері, а найближчим часом почне реалізовуватися», — зазначив Микола Романов.

* * *

За час існування Центр адаптації бездомних та безпритульних посприяв працевлаштуванню 164 підопічних, 96 було відновлено паспорти, 429 зареєстровано за його адресою. Крім того, 112 пройшли курс лікування в стаціонарі, 14 осіб знайшли рідні, утворилося б сімейних пар. Поховано було 5 людей

Микола Романов: Робота з бездомними вимагає законодавчих ініціатив і чіткого алгоритму дій

(Інга Вітковська, «Чернігівські відомості» № 51 (1239) від 17 грудня 2014)

Уже в седьмой раз на Черниговщине состоялся областной конкурс «Благотворитель-2014» имени меценатов Тарновских, который показывает, что в Украине и области в частности, возрождаются традиции благотворительности.



12 декабря, накануне Дня благотворительности, в Черниговском областном художественном музее им. Г. Галагана состоялась торжественная церемония награждения лучших меценатов года.

Всем тем, кто готов протянуть руку помощи людям, которые в ней нуждаются, выразили благодарность руководитель областной государственной администрации, представители организаций, учреждений, средств массовой информации региона и рядовые граждане.

 

И.о. председателя облгосадминистрации Журман С.Н.  вручил награды участникам конкурса в семи номинациях: «Благотворитель года - всеукраинская бизнес-структура»;

«Благотворитель года - региональная бизнес-структура»;

«Благотворитель года - неприбыльная организация»;

«Благотворитель года - частное лицо»;

«Благотворитель года - благотворитель-начинающий»;

«Благотворитель года - представитель малого бизнеса»;

«Благотворитель года - лучший волонтер».


Директор  "Чернігівського центру соціальної адаптації бездомних та безпритульних" Романов Николай Николаевич был награжден дипломом в  категории  «Благотворитель года - частное лицо». 



Также организационный комитет конкурса решил наградить благодарностью всю многочисленную общину Черниговщины, которая помогает людям в сложные для страны времена. Данная Благодарность была передана на вечное хранение в Черниговский областной исторический музей имени В. Тарновского.


Нынешний конкурс проходил под знаком волонтеров, людей с активной жизненной позицией, настоящих патриотов родной земли. Ведь в современных общественно-политических условиях приоритетное значение приобрела помощь всем, кто стоит на страже мирной жизни и территориальной целостности нашего государства.


Детальнее со списком награжденных можно ознакомиться на официальном сайте Черниговской областной государственной администрации.

Благодійник року 2014

Дорогие друзья, поздравляем вас с Международным днем волонтера!

 Благодарим вас за то, что вы делаете для нас и вместе с нами, за вашу поддержку в нужный момент, готовность помогать людям в трудную минуту.

Желаем Вам творческого вдохновения, исполнения всех Ваших замыслов и мечтаний!


Здавалося б, ні в кого не виникає запитання, звідки взялося оте «від суми і від тюрми не зарікайся» і що воно означає. Проте на питання «як стають бомжами?» відповідь «знають усі». «Самі в усьому винні, пити треба менше» і далі в такому ж дусі. Але правда завжди десь посередині, тому що в нашому жорстокому світі ніхто не застрахований від лиха, скажімо, пожежі чи дій шахраїв. Прикладом тому є десятки переселенців зі Сходу країни, котрі точно не планували знайти прописку в Чернігівському центрі соціальної адаптації бездомних та безпритульних, що протягнув їм руку допомоги. На місці кожного з майже двох десятків мешканців центру міг опинитися будь-хто. А тому не можна применшувати значимість цього закладу, який багатьом дає надію на кращу долю. А за півкроку від зими це стає особливо актуальним.


Чи є життя на вулиці?

Якби Галині Боярській, народженій у далекому 1931 році, навіть хтось напророкував таку долю — стати біженкою в поважному віці і знайти прихисток у такому місці, маючи власне житло, вона б не повірила. Ця маленька тендітна чернігівка є найстаршою за віком підопічною центру, напевно, з найбільшим трудовим стажем — 30 років роботи (на «Хімволокно») і найдовшим періодом перебування тут. Перше, що впадає в очі, це відчай жінки, якій не судилося доживати спокійну старість.


Питання «чи є життя на вулиці?» для Галини Семенівни постало тоді, коли, тікаючи світ за очі з квартири, окупованої власним сином і невісткою, вона опинилася на вулиці. Повернулася, постукала до сусідів, але кому зараз є діло до чужої біди?


Поневірянь стара людина зазнала через оковиту, на яку були падкі безробітні «діти».

— Їхні запої тривали по тижню, потім було більш-менш нормально, — розповідає бабуся Галина, — та коли дійшло до білої гарячки, почалися знущання, погрози, я не витримала й пішла. Того дня син покликав мене в кухню і завів розмову про те, щоб його тут прописати, він вважає, що я забираю те, що належить йому. Я намагалася відволікти від таких думок. Не вдалося… Тоді він забив двері дошками і сказав, що мене здадуть у психлікарню, а там і справі кінець.


Коли напад утихомирився, приміщення розпечатали, і Галина Семенівна вперше свідомо полишила все й пішла з дому.

— Я йшла і поверталась, бо жити було ніде. Так тривало кілька років, поки знайома не привела мене до центру, сказала, що тут прихистять і не дадуть замерзнути на вулиці. Директор центру Микола Романов поставився із розумінням, і я йому дуже вдячна.


Немає людини — немає проблеми

Ідею позбутися матері та заволодіти житлом 51-річний син не полишає і зараз. Це видно навіть зі звернень, що з завидною настирливістю невістка з чоловіком раз по раз надсилають на урядову гарячу лінію міліції. В останньому листі за 28 жовтня заявниця, тобто невістка, вимагає письмової відповіді на попереднє звернення, у якому зазначено, що «заявниця звертається з проханням допомогти отримати довідку про те, що її свекруха Боярська Галина Семенівна, яка перебуває в Чернігівському центрі для безхатченків, є психічнохворою та недієздатною, щоб розпоряджатися своїм майном (квартирою)». Така довідка потрібна заявниці для того, щоб ні директор центру для безхатченків, ні інші особи не могли незаконним шляхом відібрати квартиру за вказаною адресою. Заявниця підозрює, що в цьому центрі Боярську Г.С. тримають із вищезазначених мотивів, оскільки вона має при собі документи на право власності на квартиру та перебуває незаконно в центрі, адже зареєстрована за адресою, що вказана в картці. Заявниця зазначає, що Боярська Г.С. на обліку у психіатра не перебуває. «Прохання допомогти у вирішенні питання».


Встановити «ненормальність» матері, її недієздатність — ось такий варіант вийти з положення обрали «турботливі» діти. До речі, за проживання в квартирі Семенівни (як її звуть у центрі), де вона жила з 1977 року, «діти» не сплачують ані копійки. Оформивши субсидію, платить за свої кровні стара жінка — квитанції при ній (як і про всяк випадок «свіжа» довідка про стан психічного здоров’я, де зазначено, що вона здорова). «Їм навіть харчуватись немає за що, не те що платити. Раніше син жив у першої дружини. Тоді годували свати, а потім з усіма пересварився», — розповідає вона.


Як з’ясувалося, непутящий син після розлучення прописки взагалі не має. Здавалося б, яка взагалі проблема: виселити нахабних «зозуль» і забути все, як страшний сон. Як розповів Микола Романов, «до того і йшло, адже торік Новозаводський суд постановив виселити окупантів. Але вони подали апеляцію, яку ми програли, суд відмінив своє рішення».


Із тих пір минуло 1,5 року. Семенівна і сама розуміє, що знаходитися тут надалі вона не може, адже максимальний термін перебування в центрі — 3 місяці, і надається він тим, хто потрапив у складні життєві обставини. Та й побутові умови тут не для старої людини. «Але додому я не можу повернутися», — каже, ледве стримуючи сльози, Семенівна. Що з того, що вона згодна піти в геріатричний пансіонат — її не візьмуть: формально жінка має тих, хто мав би піклуватись про неї.


У надії не тільки на Чудотворця.

Не все так просто, але й не все так безнадійно (варіанти виходу з ситуації є, але розкривати їх не будемо). Семенівна за те, щоб розміняти квартиру й купити собі однокімнатну, а решту віддати сину, аби той міг купити щось собі деінде. Але для цього потрібно відновити втрачені документи в БТІ, спеціалістів якого менші Боярські просто не пускають. Та й, як радить дільничний, «їй самій не варто братися за це», адже знає, скільки заводиться кримінальних справ за фактом махінацій із житлом. А це значить, що десятки, сотні довірливих громадян поповнили ряди бомжів. От і туляться тепер до центру, що немов рятівний острівець у морі байдужості не дає їм потонути в трясовині біди. Микола Романов розповів про випадки, коли людина повернулася з місць позбавлення волі, а житло, де вона була прописана, уже продав родич. У однієї з постояльців Тетяни донька і співмешканець забирали всю пенсію по інвалідності, так і довели її до «суми». А зовсім молоду Марину Скворцову «бомжом» язик не повертається назвати. Разом із батьком та братом вони втратили все, що мали рік тому, коли продавали 4-кімнатну квартиру на Рокоссовського. Купити щось окреме після того взагалі не змогли, адже отримали від ріелтора (якого, до речі, знайшов брат із Конотопа) всього-на-всього 10 тисяч доларів. Юристи кажуть, що нічого вже не повернеш. Але найбільший біль — це біль від втрати батька, серце якого не витримало такої колізії долі. Марина з дитиною і братом наразі винаймають житло, а сюди вона забігла за продуктовим набором та проконсультуватись.


До слова, очолюваний Миколою Миколайовичем заклад на вулиці Святомиколаївській, 33, створений на день Святого Миколая, тобто 19 грудня заклад відзначатиме перші свої 5 років. Тож сподіваємося, що внесок, який робить центр для міста (а це гуманна місія в комплексі з організаційною роботою по відновленню втрачених документів) буде врахований і зроблено все, аби він міг урятувати життя ще багатьом людям.


Інга ВІТКОВСЬКА


2 ноября в Украине будет отмечаться День работника социальной сферы, и поэтому мы решили рассказать немного о своей работе и поздравить всех работников социальной сферы, сказать спасибо всем, кто помогает людям в трудную для них минуту.


Работа нашего Центра - это ежедневный кропотливый труд сотрудников, ведь чтобы оказывать комплексную помощь бездомным людям, нужно решать множество самых разных организационных вопросов.

Бездомные по разным причинам лишены не только крыши, но и возможности воспользоваться теми государственными структурами, доступ к которым открыт людям с жильем и регистрацией.

Например, в центре живут инвалиды и пенсионеры, которым нужно сделать документы, чтобы их смогли взять государственные дома для инвалидов и престарелых.

Или, например, бывают люди, которые приехали из другого города, у них на вокзале украли деньги и документы, и Центр их поселяет на время, дает им шанс найти работу, помогает восстановить документы. Также бывают и жертвы квартирного мошенничества.

В общем, клиенты в Центре самые разнообразные, и несмотря на различные сложные обстоятельства каждого из них, сотрудники Центра помогают нуждающемуся за время его проживания в центре восстановить документы, устроиться в медицинское или социальное учреждение постоянного пребывания, найти работу и жилье.

В этом году в связи с ситуацией в стране, аннексией Крыма и боевыми действиями на Востоке Украины наш Центр помогает и переселенцам, которые были вынуждены покинуть свои дома, чтоб сохранить жизни своих родных и близких.

Переселенцы, которые приехали в Чернигов обращаются в наш Центр с просьбами в оказании разных видов помощи, особенно в предоставлении временной регистрации места пребывания, которая даст им возможность трудоустроиться, получить пенсию и другие виды социальной помощи, медицинское обслуживание, устройство детей в учебные заведения, садики и для решения других социальных проблем, а также для оказания гуманитарной помощи.

Также стоит отметить, что за годы существования организации нас поддержали и продолжают поддерживать многие волонтеры.

Огромное спасибо всем, кто нам помогает, за поддержку, проявленное милосердие и неравнодушие к проблемам людей!

Сегодня нашему Центру была передана помощь от Центра помощи армии:
 - консервация

 - мешок гречки и гороха

 - теплые вещи, куртки

Директор  Центра Николай Николаевич Романов поблагодарил за помощь и понимание проблем людей, которым  очень необходима поддержка.

В связи с прибытием новых переселенцев в санаторий «Десна»(с. Ладинка, Черниговского района ), многие из которых больны ДЦП, эпилепсией и другими заболеваниями  срочно нужна помощь медикаментами.


Для оказания помощи можно обратиться по тел.: (0462) 93-83-06; 93-00-36, или по адресу нашого Центра: ул. Святониколаевская, 33.


Очень необходимое и срочное:

Кариол 12,5;

Спазмалгон (спазмил);

Клопидогрель (или тромбонет, фламогрель);

Нормадипин 50;

Предуктал;

Арифон;

Пристариум 5 (или10);

Кардиомагнил;

Меновазин (спиртовой раствор);

Увлажняющие капли для линз;

Канефрон (иличто-нибудь другое, любое для почек);


Для вновь прибывших с ДЦП и эпилепсией:

Ноофен 180 таб.;

Мексидол 60 таб.;

Глицисед 230 таб.;

Магне В6 60 таб.+ 100 таб.;

Актовегин в ампулах 2 мл 15шт.;

Шприцы 2 мл 10 шт.;

Ноотропил 180 таб.;

Омега3 (капсулы) 270 таб.;

Диаформин 500 60 таб.;

Диаформин 850 60 таб.;

Касарк 16 30 таб.;

Касарк 32 30 таб.;

Аторис 20 30 таб.;

Кораксан 5 - 2 пласт.;

СаД3 Никомед 100 таб.;

Пантокальцин 100 таб.;

Левомеколь 2;

Гардиферон 1 курс;

Флемоксин солютаб 1000 - 40 таб., 500 - 30 таб.;

Фезам 2 уп.


Также прочие медикаменты для вновь прибывших:

Лизиноприл;

Корвалмент;

Корвалтаб;

Гидрокортизон 1% мазь;

Цитрамон

Нокспрей

Галазолин

Спазмалгон

Адельфан

Аскофен

Ранитидин

Йокс

Орасепт

Валериана

Пластырь бактерицидный

Диазолин

Но-шпа

Корвалол

Анальгин

Комбиспазм

L-тироксин 100

Троксевазин

Фестал

Мезим

Спринцовки - 4 шт.

Випрсал мазь

Чай от простуды

Аугментин сироп

Флемоксин солютаб 250 - 6 уп.

Цефикс - 2 уп.

Флюдитек сироп

Гербион сироп

Лазолван сироп

Мукалтин

Лацидофил

Йогурт

Линекс

Пипетки - очень много, штук 50 или больше

Перекись

Йод

Градусники - 10 шт.

Отипакс

Ауридексан

Офтадек

Окомистин

Сульфацил

Називин

Риназалин

Виброцил

Ротокан

Алерон или др. антигистаминные

Доктор МОМ растирка

Противовирусные - изопринозин, гропринозин, анаферон, умкалор;

Нурофен

Лисобакт

Декатилен

Тонзилотрен

Иссла люсс

Ингалипт

Судокрем (под памперсы)

фенистил гель

Пара-плюс спрей

Параникс шампунь

Вормил

Троксевазин

Ибупром

Эреспал сироп

Лактовит порошок

Жидкость для линз




Недавно учащиеся лицея №15 передали нашему Центру собранную помощь для переселенцев из восточных регионов страны.


12 сентября вещи были переданы переселенцам, которые сейчас проживают в санатории «Десна» в селе Ладинка Черниговского района.


В санатории «Десна» проживает около восьмидесяти временных переселенцев - это мамы с детьми. Условиями очень довольны и не перестают благодарить всех неравнодушных людей, которые их поддерживают.

Почти у всех, кто сейчас временно проживает в Ладинке, дома остались близкие родственники.


Благодарят неравнодушных людей и те переселенцы, которые нашли убежище в областном центре. Нина с мужем и четырьмя детьми приехали из Алчевска Луганской области. Уже подыскали дом, где будут жить. Платить им нужно пока только за газ и свет. Детей уже устроили в школу и садик. Центр помог Нине в предоставлении временной регистрации, гуманитарной помощью в виде одежды, канцтоваров.


Ліцей № 15 і Центр соціальної адаптації бездомних та безпритульних об’єдналися для допомоги переселенцям

4 вересня, у Чернігівській обласній державній адміністрації відбувся брифінг з представниками влади, волонтерами і журналістами області на тему: «Збір коштів та надання гуманітарної допомоги для військовослужбовців Чернігівщини, які беруть участь в АТО, та переселенців». 

Про співпрацю влади та волонтерів поінформували присутніх директори Департаментів сім’ї, молоді та спорту ОДА Оксана Сердюк та з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи облдержадміністрації Сергій Болдирев.

- Усі ми розуміємо, що для вирішення потреб бійців зони АТО, їх родин та переселенців має бути тісна співпраця влади і громадськості, - говорить Оксана Сердюк. - Обласна адміністрація консолідує навколо себе небайдужих людей і надається конкретна допомога. Питання допомоги учасникам АТО, їх родинам та переселенцям стоїть на контролі голови ОДА Володимира Івашка. Кожен структурний і територіальний підрозділи допомагають нашій армії. Ми проводимо цього тижня збір коштів, щоб купити військовим термобілизну. До речі, голова ОДА особисто перерахував свою двотижневу заробітну плату на рахунок благодійного фонду, який допомагає українській армії. Сподіваюся, що це стане прикладом для інших.

Директор Департаменту з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи повідомив, що в даний момент відпрацьовується програма забезпечення територіальних батальйонів. На найближчій сесії облради, вона буде розглянута. В кінці свого виступу подякував волонтерам за плідну співпрацю.

Директор Чернігівського центру соціальної адаптації бездомних та безпритульних Микола Романов розповів, що деякі люди, які були вимушені переїхати, знаходяться на краю соціальної кризи.

- Багато хто з них були добре забезпечені і в якийсь момент все втратили. Для них це справжній шок. Зараз на Чернігівщині знаходиться приблизно 1700 переселенців. Цифра постійно змінюється, деякі повертаються у рідні домівки, приїздять нові люди. Страшно те, що наш регіон і так має великий процент безробіття, а ці переселенці також хочуть знайти собі роботу. Адже жити є де, а от роботу знайти - складно. На даному етапі ми робимо все необхідне. Дякую за допомогу обласній і міській владі, волонтерам. Дуже тісно співпрацюємо з міграційною службою.

Також Микола Романов повідомив, що двісті переселенців вже зареєстровані в центрі соціальної адаптації. Адже отримавши прописку, ці люди мають змогу отримувати від держави пільги і допомогу.


Про те, яка допомога надається пораненим, що перебувають у Чернігівському військовому госпіталі, розповіла представниця волонтерського центру самооборони Ірина Тимофєєва.


Радник голови ОДА на громадських засадах, керівник громадської організації «Об’єднання інвалідів «Рузвельт» Ірис Новакова розповіла, що буквально напередодні її поїздки в зону АТО, наші військові артилеристи надіслали список своїх потреб.


Представниця громадської ініціативи «Єдиний волонтерський центр» Ірина Березинець підкреслила, що дуже важливо, щоб люди довіряли волонтерським організаціям і розуміли, що наша мета допомогти тим, хто цього потребує.

В статті використані матеріали з офіційного сайту Чернігівської обласної державної адміністрації:

Брифінг в облдержадміністрації


Відео брифінгу